Фашистські концтабори – “фабрики смерті”. Історія, яку не можна забувати.


17759856_1874933926083092_6436989390023931450_n11 квітня – Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів. День обраний не випадково – саме 11 квітня 1945 року американські війська звільнили полонених концтабору Бухенвальд. Але ті до цього встигли підняти інтернаціональне повстання проти гітлерівців! У березні 1945 німецьке командування й основна частина охорони втекли з табору, бо боялися, що їх схоплять американські війська. Цим скористалися ув’язнені і влаштували бунт, внаслідок якого змогли захопити Бухенвальд. Разом з тим, у квітні 1945 року були звільнені також в’язні Міттельбау-Дора (11 квітня), Берген-Бельзена (15 квітня), Заксенхаузена (22-23 квітня), Дахау (29 квітня), Равенсбрюка (30 квітня).

Вперше концентраційні табори як засіб для знищення ідейно невірних людей почали застосовувати у березні 1933 року, коли був відкритий концтабір у Дахау. Це перший концтабір, що підпорядковувався СС – Захисним загонам Націонал-соціалістичної німецької робітничої партії. Усі інші тоді існуючі концтабори підпорядковувались СА. Але після того, як формування втратило свій вплив, воно втратило і владу над концтаборами. Кульмінацією існування цих страшних утворень стали роки війни, коли концтабори перетворилися на «фабрики смерті».

Централізована система фашистських концтаборів призначалася для фізичного знищення цілих народів, в першу чергу слов’янських; тотального винищення євреїв, циган; нещадної експлуатації в’язнів в якості робочої сили. Концентраційні табори оснащувалися душогубками, газовими камерами та іншими засобами масового винищення людей, крематоріями. Були створені табори смерті, де ліквідація в’язнів йшла безперервним і прискореним темпом, де ув’язнені жили не більше трьох – шести місяців: там розповсюджувався наказ про «умертвіння роботою».

Концтабір Бухенвальд був побудований поблизу міста Веймара і почав функціонувати 19 липня 1937 року. За 8 років близько 239 тис. осіб були в’язнями Бухенвальда. Спочатку це були німецькі політв’язні, пізніше, в роки Другої світової війни, представники багатьох інших національностей. Багато ув’язнених загинуло вже в період будівництва табору, яке велося без використання механізмів. Ув’язнених експлуатували також власники великих промислових фірм, чиї підприємства були розташовані в районі Бухенвальда (Сіменс, Юнкерс та ін.). Близько 10 тис. ув’язнених було страчено в Бухенвальді, в тому числі майже 8,5 тис. радянських військовополонених. Всього ж в Бухенвальді замучено 56 тис. ув’язнених 18 національностей. Особливо багато ув’язнених загинуло у філії Бухенвальда Дора, де в підземних приміщеннях виготовлялися ракетні установки «Фау». Табір був розташований поблизу міста Нордхаузен в Німеччині.

Усього на території Німеччини та окупованих нею країн діяло понад 14 тисяч концтаборів, гетто та тюрм. В них утримували більше 20 мільйонів людей з 30 країн світу. За зізнаннями есесівців, полонений, що жив у концтаборі менше року, приносив гітлерівцям півтори тисячі рейхсмарок прибутку.

За 12 років у концтаборах знищили майже 12 мільйонів людей. З них – приблизно 2 мільйони дітей.

Ми маємо пам’ятати тих, хто загинув, та тих, хто спромігся вижити у концтаборах. Біографії таких людей – найкращий приклад мужності для майбутніх поколінь. Сьогодні у багатьох країнах відбуваються різноманітні заходи, люди приносять квіти до могил жертв концтаборів. Колишні в’язні зустрічаються, згадують загиблих, діляться історіями. Подібне ніколи не може повторитися в історії людства. Саме тому ми маємо пам’ятати про ці страшні події, шанувати людей, яких ми втратили, підтримувати тих, хто вижив і досі знаходиться поряд з нами.

(Використано матеріал зі сторінки  Олега Вишнякова – Почесного Консула Держави Ізраїль у Західному регіоні України).